Описание
Технологія вирощування сої
Загальні рекомендації
На сьогодні, соя являється однією із превалюючих культур на агроринку як зарубіжних виробників, так і вітчизняних.
Українські агрокомпанії, які стежать за тенденціями і вивчають ринок, розширюють посіви під соєю і роблять її стратегічною культурою.
Популярність харчової сої обумовлена наступними характеристиками:
висока врожайність;
високий (до 50%) вміст білка;
наявність у складі вітамінів групи В, заліза, кальцію, калію і незамінних поліненасичених жирних кислот (лінолева і ліноленова);
можливість профілактики остеопорозу і серцево-судинних захворювань;
володіє унікальними властивостями, що дозволяють виробляти з неї широкий спектр різноманітних продуктів.
Основним хімічним компонентом насіння сої є білок. Серед всіх оброблюваних в світі сільськогосподарських культур соя є однією з найбільш високобілкових.
Основними етапами технології вирощування сої є:
Вибір поля (визначення попередників, визначення розміщення культури в сівозміні чи поза нею). На перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур`янами. Тому кращими попередниками для сої є малозабур`янені поля після озимих і ярих зернових культур. Ці культури швидше за інші звільняють поля, що дозволяє провести багаторазові обробітки у системі основної підготовки ґрунту. Розміщують сою також після просапних - кукурудзи, картоплі, буряка, овочевих культур. На попереднє місце повертають не раніше, ніж через 3-4 роки. Не варто висівати сою після соняшника і зернобобових культур. Соя, як бобова культура, є цінним попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи в ґрунті після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочковими бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту (60-80 кг/га), поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько 40-60 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію.
Механічний обробіток ґрунту та використання добрив. Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур`янами, особливо теплолюбними. На забур`янених осотом площах перше лущення здійснюють дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге полицевими лущильниками на глибину 12-14 см. Глибина зяблевої оранки під сою 28-30 см. Після просапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущіння. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій. Весною, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають вологу шляхом боронування важкими боронами. Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на глибину сівби.
Зараз набуває особливого значення використання органо-мінеральних і органічних, а також бактеріальних добрив. Органічні добрива під сою доцільніше вносити під попередник. Післядія органічних добрив триває 3-4 роки, а поля менш забур`янені, ніж у рік внесення органіки.
Перш за все необхідно застосовувати бактеріальні добрива. Обробляють насіння в день сівби. На 1 ц насіння використовують також 0,6 л води. Висівають оброблене насіння в той же день, так як при тривалому зберіганні життєздатність бактерій різко зменшується. Ми виготовляємо рідке бактеріальне добриво (інокулянт) під сою, застосування якого підвищує врожайність зерна на 3-6 ц/га, а в умовах штучного зрошування - близько 9 ц/га. Разом із зростанням продуктивності рослин збільшується вміст білка в зерні на 1,5-4,0%.
При вирішенні важливого завдання збереження та відновлення родючості ґрунту необхідно враховувати особливості мікробіологічних процесів, які проходять у ньому, та вміло використовувати заходи, що регулюють їх активність. Відомо, що насичення сівозмін окремими культурами та внесення невиправдано високих доз мінеральних добрив сприяють підвищенню мінералізуючої активності мікробних угруповань, що призводить до значних втрат гумусу і зниження родючості ґрунту. Серед заходів, спрямованих на забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, головне значення мають рослинні залишки і органічні добрива. Вагомим доповненням до гумусового балансу є надходження в грунт органічних речовин з коренями і пожнивні залишки. Тому необхідно широко використовувати, екологічно чисті добрива, а також біопрепарати. Альтернативні технології вирощування сільськогосподарських культур, які передбачають максимальне використання біологічних факторів, формують стабільну структуру трофічних зв’язків у мікробних ценозах, збільшують їх стійкість та інтегрованість. Одним із елементів біологізації сучасного землеробства є використання біопрепаратів на основі ефективних штамів мікроорганізмів, які покращують азотне та фосфорне живлення культурних рослин. Біологічне землеробство, яке базується на екологічній стабільності агроекосистем набуває великої популярності, тому закономірно зростає попит на мікробіологічні препарати, які сприяють покращенню живлення рослин, регуляції їх росту та розвитку. Обробляють насіння в день посіву. Приріст врожаю насіння сої від застосування бактеріальних препаратів становить 3,0-6,0 ц / га залежно від сорту і біопрепарату. Обробка насіння бактеріями поліфункціонального дії зменшує поширення хвороб сої на 42-61%.
Ефективність макро-і мікроелементів підвищується при позакореневого способу внесення в зв'язку з швидким проникненням їх в тканини. Позакореневого спосіб внесення рекомендується як екологічно безпечна захід із забезпечення потреби рослин в макро-і мікроелементах. . Потреба сої в елементах живлення визначається її біологічними особливостями. Система добрива сої, як і будь-який інший культури, складається з трьох прийомів внесення: основного, припосівного й підгодівлі і, тут головне - їх правильне поєднання. Фосфор і калій в якості основного добрива вносять, як правило, восени, а азот - восени або краще навесні. Азоту при основному внесенні має бути в 2 рази менше, ніж фосфору і не більше 30 кг/га. Доречно згадати біологічні особливості, а саме період максимального споживання азоту. Азот, у великих дозах внесений на початку вегетації, не зберігається до фази цвітіння, в яку він особливо необхідний, тому найбільш ефективно буде дробове його застосування, у вигляді підгодівлі. Більшість досліджень підтверджують позитивний вплив на врожай і якість зерна сої невисоких доз азоту (високі норми азотних добрив (30-45 кг/га) повність знищують симбіоз бобових з бульбочковими бактеріями). Важливим етапом у системі удобрення сої є її позакорине підживлення мікродобривами. Дефіцит мікроелементів призводить до зниження врожайності, збільшує ризики ураження хворобами, призводить до втрати якості насіння. Запорукою ефективної азотофіксації є збалансоване живлення рослин сої та забезпечення їх мікроелементами Бор, молібден, кобальт, сірка, марганець — їх збалансований та привильний підбір в позакориневому підживлені є гарантією гарного урожаю. Так, наприклад оптимальні терміни застосування Мо та Со — початок гілкування, В, Сu, Zn — цвітіння. У фазу бутонізації — початку цвітіння проводять позакориневе підживлення карбамідом з розрахунку 5-7 кг д.р/га з витратою робочого розчину 250-300 л/га. У цей час інтенсивність симбіотичної фіксації азоту з грунту знижується в той час як соя потребує азоту для формування врожаю. Крім того, дефіцит азоту в цей період знижує стійкість рослин до посухи. З цим заходом поєднують внесення бору для запобігання абортивності плодів.
Аналізування (моніторинг ґрунту). Визначення РН ґрунту. Рослини сої не переносять тривалого затоплення (більше 3-х днів), засолення та кислотності<5,5. Такий показник призводить до зниження доступності елементів живлення та інтенсивність розвитку кореневої системи. Соя добре росте при РН 6,5-7,0. Саме визначення кислотності ґрунтів, його регулювання внесенням різних добрих та біопрепаратів – чи не основне в нашій технології.
Вибір сорту насіння
Строки садіння (сівби), глибина посіву. Норми висіву.